Журавлиний Ключ Життя

Журавлиний ключ життя
Летить у небі журавлиний ключ життя —
І кличе в даль, де тане мить і забуття.
Крило до крила — мов долі у строю,
І час пролітає, як подих у бою.
Не впинить його ні біль, ні сльоза,
Він ріже роки, мов гостра коса.
Ще вчора — світанок, надія жива,
А нині — лиш спогад, що серце зрива.
Журавлі відлітають — і кличуть ізнов
Туди, де лишилась і юність, й любов.
Де мрії світили, мов зорі ясні,
Та щезли, розтанули в темній імлі.
І ключ той курличе над полем пустим,
Над болем людським, над шляхом крутим.
Над тими, хто впав і вже не встав,
Хто в пам’яті вічно між нами зостав.
Летять вони далі крізь вітер і грім,
Над світом зраненим, втомленим, злим.
Несуть вони спомин крізь небо важке —
Про те, що було і не буде вже.
А час не спиняє свій вічний політ,
Не чує ні крику, ні наших молитв.
Він котиться хвилею в сірі далі,
Лишаючи слід у людській душі.
Та поки ще серце у грудях горить,
І віра жива — не дає нам згоріть,
Ми будем стояти, тримати свій стрій,
Хоч бурі ламають наш спокій і мрій.
Бо в кожній хвилині — є сенс і вогонь,
І навіть крізь темряву — світлий закон:
Жити і пам’ятать, вірити знов,
Нести крізь роки і надію, й любов.
І хай журавлі відлітають щорік,
І хай не вертає прожитий той вік,
Та в небі лишається їхній політ —
Як вічний, як сильний, як пам’яті слід.
Летить журавлиний той ключ у висі —
Як символ дороги у нашім житті,
Що час пролітає — не впинить ніхто,
Та вічність живе в тому, що ми пройшли й хто ми є в ньому.